Чи можна говорити про суспільне «виправдання» піратства і де закінчується легальний аналіз інформації? Про масштаби інтернет-піратства в Польщі та про те, що таке OSINT (біла розвідка), я розмовляю з Arturem Wojciechowskim, Директором Центру кібербезпеки УІТМ.

Artur Wojciechowski – засновник і президент Фундації INTERNET DISCOVERY, що займається допомогою жертвам злочинів у мережі Інтернет, а також захистом авторських прав та інтелектуальної власності. Викладач та Директор Центру кібербезпеки Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві. Багаторічний судовий експерт Районного суду в Катовіце у сфері інформатики, комп’ютерної криміналістики та захисту інформації. Сертифікований провідний аудитор систем управління інформацією згідно з вимогами стандарту ISO 27001.

Як сьогодні виглядає масштаб інтернет-піратства і чи досі це реальна проблема?

Artur Wojciechowski: Інтернет-піратство сьогодні іноді представляють як проблему, що згасає, витіснену дешевими підписками та легким доступом до контенту. Це величезне спрощення. Насправді піратство не зникло, а змінило форму, масштаб і спосіб функціонування. Воно й надалі залишається масовим і реальним явищем – як з точки зору економіки, так і з точки зору кібербезпеки.

У 2023-2024 роках було зафіксовано понад 216 мільярдів візитів на рік на сайти, що пропонують нелегальний контент. Зниження порівняно з попереднім роком було символічним. Що важливо, структура цього трафіку помітно змістилася: класичні торенти змінюють свою форму, а значне зростання реєструє медіаконтент, що розповсюджується за допомогою нелегальних стрімінгових сервісів, «дзеркал» та платформ типу «watch online». Найбільший обсяг трафіку сьогодні стосується серіалів, телевізійних програм та аніме, але дуже динамічно зростає сегмент цифрових видань – е-книг, аудіокниг, коміксів та манги, self-publishing та преси.

Піратство – це вже не парафія окремих ентузіастів технологій. Це все частіше професійні проєкти, що монетизуються рекламою, преміум-підписками, а нерідко пов’язані з розповсюдженням шкідливого програмного забезпечення. З цієї перспективи ми говоримо не лише про порушення авторського права, а й про ризик для користувачів та про кіберзлочинну екосистему, яка користується піратською інфраструктурою.

Що насправді працює у боротьбі з піратством?

AW: Досвід останніх десятиліть досить однозначно показує, що має сенс, а що є переважно видимістю дій. Найефективнішими є стратегії, що поєднують дослідження масштабу явища, обмеження пропозиції піратського контенту з одночасним полегшенням доступу до легальних альтернатив.

Блокування окремих, символічних сайтів не приносить реальних результатів. Користувачі мігрують протягом годин або днів. Натомість блокування багатьох ключових доменів одночасно, що проводиться послідовно і масштабно, спричиняє вимірюване падіння піратського трафіку і одночасне зростання використання легальних послуг. Такі результати були підтверджені діями італійських служб під час впровадження у 2024 році системи Piracy Shield під час Чемпіонату світу з футболу. Умова одна: ці легальні послуги мають бути фактично доступними – за ціною, локацією та каталогом.

Подібним чином працює захист прав на рівні інфраструктури: хостингів, доменів, DNS, рекламних мереж та платіжних операторів. Це не видовищні дії, а систематичне підвищення витрат на функціонування піратських сервісів. У поєднанні з аналітикою трафіку, автоматизацією процедури Notice and Takedown (сповіщення та видалення) та водяними знаками (watermarking) у стрімінгу це дає тривалий, хоч і розтягнутий у часі ефект.

У свою чергу, дії, зосереджені виключно на репресіях проти користувачів – масові позови, так звані «three strikes», відключення інтернету – мають насамперед символічний та політичний вимір. Емпіричні докази їхньої ефективності слабкі, а соціальні та репутаційні витрати – високі. Користувачі не перестають споживати піратський контент; вони лише змінюють інструменти, переходячи на VPN або інші, менш помітні канали.

Чи має сенс покарання користувачів, чи кращою є освіта та доступ до легального контенту?

AW: Дискусія про покарання користувачів часто буває хибно поляризованою. Дані показують, що саме лише покарання не вирішує проблему, а самої лише освіти також недостатньо. Найкращі результати приносить моніторинг мережі з добре спроєктованою моделлю дистрибуції.

Освіта працює тоді, коли вона не ґрунтується виключно на залякуванні. Тому необхідно впроваджувати моделі моніторингу та інформування про порушення права. Кампанії, що показують реальні механізми ринку, наслідки для творців і водночас вказують на легальні альтернативи, мають сенс. Натомість повідомлення, побудовані виключно на моралізаторстві або погрозах, бувають контрпродуктивними.

Ключовим залишається доступ до легального контенту. Дослідження показують, що відсутність легальної альтернативи є для багатьох користувачів соціальним «виправданням» піратства. Там, де пропозиція є зручною, повною та передбачуваною, значна частина користувачів відмовляється від піратських джерел без потреби в сильних репресіях.

Я хотіла б також запитати про так званий OSINT, тобто білу розвідку. Що це за явище і чому воно служить?

AW: Це впорядкований процес отримання та аналізу інформації із загальнодоступних, легальних джерел – інтернету, реєстрів, медіа, звітів чи соцмереж. Його метою не є накопичення даних заради накопичення, а перетворення інформації на знання, що підтримує прийняття рішень.

OSINT сьогодні є фундаментом кібербезпеки, слідчих дій, журналістики, а також боротьби з піратством. Він дозволяє мапувати інфраструктуру сервісів, зв’язки доменів, схеми монетизації, а також корелювати піратство з іншими формами кіберзлочинності. Це оборонний інструмент, який водночас показує, як багато інформації ми самі виставляємо в мережу.

Де закінчується легальний аналіз інформації, а починається порушення приватності?

AW: Межа між легальним аналізом інформації та порушенням приватності не проходить по лінії «публічне – непублічне». Вона проходить по лінії мети, пропорційності та відповідності закону, зокрема GDPR (RODO).

Те, що певна інформація є публічно доступною, не означає довільності її обробки. Легальний OSINT базується на чіткій меті, мінімізації даних та пропорційності. Порушення приватності починається тоді, коли дані об’єднуються та використовуються у спосіб, що перевищує розумні очікування особи або порушує етичні умови, служить маніпуляції, цькуванню або масовому профілюванню без законної підстави.

Підсумовуючи – інтернет-піратство не є вчорашньою проблемою, це проблема, яка еволюціонує разом із технологіями та суспільством. Ефективна відповідь полягає не в ефектних репресіях, а в послідовній, багатошаровій стратегії: моніторингу контенту, обмеженні пропозиції, побудові привабливої легальної пропозиції, розумній освіті та професійному використанні аналітичних інструментів, таких як OSINT.

Розмовляла Anna Klee-Bylica, речниця Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві.